Ще тоді, як Русь була,
Люд селився вздовж Дніпра:
Доброзичливі та щирі,
В злагоді жили та мирі,
Всі ремеслами займались,
Звісно, лишки продавали.
Оброблялися поля,
Була зорана земля,
Сіяли пшеницю, жито
Та збирали в кінці літа.
Звичаї свої, обряди,
Певна одіж у нарядах,
Звичні страви на столі
Були кожен день тоді.
Всі ті страви є й тепер,
Час їх в пам’яті не стер.
Хлібом й нашим короваєм
Ми гостей завжди стрічаєм.
Випікаєм паляниці,
Викладаєм на полиці,
Виставляєм на столі
В кожнім місті та селі.
На свята аж гнеться стіл.
Що тільки нема на нім:
Ковбаса і кусень шинки,
М'ясо печене, печінка
І салати, і торти -
Все, що встигли напекти.
А ще наше головне,
Бо без нього не буде́
Частування за столом
І це – сало з часником,
А ще борщ із пампушками
Ми сметаною приправим;
Холодець і деруни,
Млинці й тушені гриби.
А вареники із вишні,
Що такі смачні та пишні,
Додамо до них сметани,
То аж в роті наче тане.
В начинку кладуть усе:
Сир, капусту і м’ясце.
Ще налисники із сиром,
Та узвар, та трішки пива.
Голубці дають в кінці,
То не з’їсти їх усіх.
Ось такі всі наші страви,
Які смажимо та варим.
Дуже раді ми гостям,
То ці страви будуть вам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2024
автор: Ольга Калина