Пожурилися, поплакали та й забули.
Полетіли ясні соколи світ-за-очі.
Фотофакт на знімках, з космосу, від Притули.
Урядує-підцарьковує – тамагочі.
Площина квадратна і упень безугла,
подалася баба нині в депутатки,
упряглася лошицею, тягне плуга,
плаче, ремствує народові про статки.
Край наш хлібосольний, щедрий і залужний
правим службу Господові на кордоні.
Жили ми по Совісті, буцімто дружньо
та щастя пересіяли крізь долоні.
Лихоліття множиться та зло зростає,
дітки сиротіють і удови плачуть.
А відлуння носиться ще понад гаєм:
«Я вам не лох!» – ну, як не л*х, то – мачо.
Пертурбація у місті,
а єрмачки сидить на місці!
09.02.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2024
автор: Микола Соболь