Камені вбралися в чорне,
Їм докоряла безодня.
Падали сльози червоні:
Вчора забрало сьогодні.
Камені славили гори,
Гори жили за морем.
Ті дорікали: «Горе,
Ти ж не пустеля безводня!
Бачиш, каміння в прірві
Лютий вогонь допікає.
Трісне й не буде завтра,
Світла за небокраєм»
Море сильніше шуміло,
Гучно котило хвилі.
Камені стали холодні,
Спів долинав за милі.
Кобза у горах заграла,
Аж завмирала безодня.
Воля твоя до краю,
Воля твоя сьогодні!
Щось вже роби, бо каміння
Трісне, а ти далеко.
Лютий двадцять чотири,
Дрони – то не лелеки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2024
автор: fialka@