[quote]Хто ж на душу свою покладається, а також на слова власної мудрості, той від лукавого. Дух дає життя. Слово, яке Я вам кажу, є дух і життя.
Євангеліє від Івана 6:63[/quote]
Єхидству віслюків немає меж
І хитрощам перевертнів лукавих!
На ілюзорності примарних веж
Вони собі крихку майструють славу.
Навіщо ви звиваєтесь вужем
І лицемірно граєтесь словами?
Вам Божий суд зготований уже
І виконавці послані за вами.
Я вже давно полишив марноту
До каяття безумців закликати:
Насититись пекельністю тортур
Прийняв вердикт їм всі права надати.
В своїй абсурдності вони плетуть
Сітки для власних ніг страшної пастки,
В які вже незабаром попадуть –
Лиш не перешкоджай туди їм впасти.
Всі боги неправдиві, крім Христа!
Це я тверджу усім чимало років.
За зло земне лиш Він один повстав
Між пеклом і людьми за кілька кроків.
І кожен, хто не хоче вічних мук,
Йому віддати своє серце має:
Бо лиш в обіймах пригвожденних рук
Творець життя під захистом тримає.
І я не раджу будь-кому із вас
У руки ті зневажливо плювати:
Вони для кожного останній шанс
Свою від пекла душу врятувати!
Єдиний Бог – і іншого нема!
І Істина також одна-єдина!
Вона лунає Словом – не німа,
То ж вуха відчини свої, людино!
На землю йдуть уже страшні суди,
І ти не можеш це не помічати.
Запеклим серцем помсти не буди –
Щоб потім в муках вічних не конати!
Хоча, я помовчу – роби своє,
Отримуй все, що сіяв, по заслугам.
Як кажуть, що згорить – те не згниє,
Тому не маю по тобі ні краплі туги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2024
автор: ПВО