Зима вкриває землю білим,
Старанно стелить килими.
Будинки, що від куль вціліли,
До снів потрапили зими.
У снах радіють мирним ранкам,
Без вибухів минають дні...
Родина гомонить на ґанку,
Святкові мерехтять вогні.
Та довгим сон таки не буде,
Від вибухів дрижить земля.
Ще зранку гомоніли люди,
На вечір вбите немовля.
Навколішках благає мати,
Щоб повернули їй маля
І божеволіє від втрати,
Що завдали руки кремля.
Ніколи зла їм не пробаче,
Свій біль нести впродовж життя...
В молитві серденько гаряче,
Із вірою біля дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2024
автор: Grace