Любов завжди має час для того, щоб виявити себе,
Навіть тоді, коли, здається, що не має часу,
Коли вона зайнята щоденною працею:
Вчить дітей у школі, пише звіт чи вірш,
Варить борщ, ліпить вареники, прибирає.
Співає на концерті чи слухає його,
Веде автівку, обслуговує клієнта в магазині ,
Ремонтує пошкоджені лінії електропередач чи малює,
Відбиває ворожу атаку чи везе на передову дрони.
Вона обов’язково освітить своєму ближньому шлях у темряві,
Навіть тоді, коли не матиме при собі ні телефону, ні ліхтаря .
Вона це зробить власними очима-зорями.
Вона зігріє його го, коли він тремтітиме від холоду,
Без печі, батареї, ковдри та одягу –
Вогнями свого серця й теплотою рук.
Вона заспіває йому пісню щастя
Навіть без слів та музики –
Солодкими цілунками, хай навіть і он-лайн.
Вона пробачить йому його провини
Навіть тоді, коли він не проситиме у неї про це.
Вилиже тугу, яка роз’їдатиме його душу, вогким язиком,
Утре з його лиця сльозу своїм кулаком,
Засіє в грядку його душі насіння радості, віри та надії.
Любов багато може, поки вона жива, поки вона бачить, чує, ходить і дихає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)