Ой надворі дріма ніченька,
Здаля сріблом яснить річенька,
Під віконцем моя сливонька,
Прикрасила її зимонька.
По гіллі пух й златі мережки,
Не знайду, я до неї стежки,
Та нічого завтра буде день,
Нам струмочок заспіва пісень.
Тож пригріє сонечко ясне,
У полудній час позве мене,
Щоб красою налюбувалась,
На чарівність сну сподівалась.
Поки ж дітки лягаймо спатки,
З прийняттям щасливої казки,
Хай насниться зимонька біла,
В лісі плига білочка сміла.
Вибива дятел на ялинці,
Тук- тук –тук, як ніби по скринці,
І сова дріма в окулярах,
Вже дід місяць всівся на хмарах.
Перламутром зазива до сну,
Розповість вам казку не одну,
Про красиві і радісні дні,
Ви ж розкажете ранком мені...
На добраніч любенькі мої!
20.01.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2024
автор: Ніна Незламна