[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Час – це пісок. Життя – це вода. Слова – це вітер… Обережніше з цими компонентами… Щоб не вийшов – бруд…
Сенека
Час повільно йде і все минає,
Ми за ним слухняно теж ідем.
Уночі, чи вдень старієм,
І плечам ще важче з багажем.
Це роки́, що зовсім нас не красять,
І думки́ міняються - не ті.
Почуття повільно в серці гасять,
Не такі вже цінні, як тоді.
Що було солодким - інший смак,
І гірчать в душі тоді ці зміни,
Що уже не виправиш ніяк,
Час зробив нестерпні переміни.
І колись зимовими ночами,
Ти згадаєш неповторні дні.
Не забудеш їх, ти точно знаєш.
Мовчки ти подякуй тій весні.
А душа старіти все ж не може,
І нехай на скронях сивина,
Пам"ять, а не час тобі підкаже,
Що в житті весна буває лиш одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2024
автор: Н-А-Д-І-Я