Поранені і хворі душі,
Тиняються в фрустраціі безодні.
Вергілій їх веде кругами пекла
Немов мерці, лежать вони знедолені
І грає музика увічні, струнами розбита
Завмерші тіні лякають зір.
А ясне світло пече і палить очі.
Куди веде та дорога,
Чи бачив хтось, Мойсей!
О Боже зглянься ти над нами.
Гойдає колиску без перестану,
Та на ніч замовкає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2024
автор: Консерватор