Восени сходить сонце пізно
І здебільшого хмарні днини:
Небо сіре над полем висне,
Ніби мокра стара ряднина.
А в душі гоготить багаттям
Незбагненне безмежне щастя.
У мисливців сьогодні свято –
Відкриваєм сезон на зайця.
Ретязок забринів струною –
Псу не терпиться слід узяти.
І облавою котловою
Починаєм стерню топтати.
За стернею рілля почнеться –
Тяжче йти, але шансів більше,
Що зайчисько отут зірве́ться
Зі своєї засідки-ліжки.
Гримне постріл. Чия удача?
Як мисливця – трофей по праву,
А вухастого – то хай скаче.
До прицілу внесем поправку.
Під скирто́ю привал влаштуєм.
Тут – і чарка, і влучні жарти.
А буває таке почуєш –
Прямо книгу писати варто!
Як заходиться сутеніти,
Повертаєм на курс додому,
Де тепло́, де чекають діти,
Де розморить приємна втома.
І не раз мені будуть снитись
Під тріщання дров у каміні
Вірні друзі мої – мисливці
І на гілці калини іній.
Жовтень 2023 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2024
автор: Олександр БУЙ