ЩОБ НЕ БУЛО ПІЗНО
ПРОСНИСЯ, СВІТЕ
Проснися, світе, бо мене болить,
Мене болить страждальна Україна,
Не хочемо ми крівцю сво́ю лить,
Не хочемо ми жити на руїнах.
Проснися, світе, бо в нас ллється кров,
Нас клятії ординці убивають,
В домівку нашу нелюд цей прийшов,
Й від неї нас, вкраїнців, визволяють.
Проснися, світе, годі уже спать,
Бо ми, як щит, між ворогом і вами,
Візьмися нам уже допомагать,
Допомагать не тільки лиш словами.
Проснися, світе, бо у пеклі ми,
У пеклі наша ненька Україна,
На світло вийди, світе, із пітьми́,
Допоки пред тобою не руїна.
Проснися, світе, бо нас нищить враг,
Він все і всіх з лиця землі́ стирає,
Звучить наш гімн і майорить наш стяг,
І солов’їну люд оберігає.
Проснися, світе, очі вже відкрий
І глянь на нас відкритими очима,
Про співчуття нам воду ти не лий,
Обличчям повернись, а не плечима.
10.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002741
***
Проснися, світе, бо нас всіх болить,
Болить страждальна наша Україна.
Скажи нам, світе, як тебе просить,
Чи ти не бачиш яка в нас руїна?
Проснися, світе, бо в нас ллється кров
І гинуть наші безневинні діти.
Рашист з війною у наш дім прийшов
І нищить все, і не дає нам жити.
Проснися, світе, годі уже спать.
Чого мовчиш? На що скажи чекаєш?
Візьмися нам уже допомагать.
Хіба можливостей таких не маєш?
Проснися, світе, бо нас нищить враг,
Він все з лиця землі стирає.
Для нього наша мова, гімн, наш стяг
Якусь звірину лють лиш викликає.
Проснися, світе, очі відкривай,
Бо Україна сам на сам із ворогами.
Від нас своє лице не відвертай,
Бо ми – той щит між ворогом і вами.
11.01.2024 р.
©Стефанія Терпеливець,2024
НЕ ЗАПІЗНИСЬ
Світе, світе, пробудись,
Пробудись, рідненький,
На нас прошу́ подивись –
Нищать нашу неньку.
На нас про́шу подивись,
Глянь на наші рани,
Врешті-решт вже пробудись –
Нас беру́ть в кайда́ни.
Врешті-решт вже пробудись,
Ми – Європа, світе,
По Вкраїні ти пройдись,
У нас гинуть діти.
По Вкраїні ти пройдись,
Ми ж не так далеко,
На благання відізвись –
В нас суцільне пекло.
По Вкраїні ти пройдись,
Черствість хай пом’яне,
Хоч на хвильку стрепенись,
Духу хай не бракне.
Хоч на хвильку стрепенись,
Буть черстви́м не личить,
Пробудись вже, пробудись,
Бо орда нас нищить.
Пробудись вже, пробудись,
Поки в тебе тихо,
Правді в вічі подивись,
Щоб не кралось лихо.
Правді в вічі подивись –
Ворог на порозі,
Та дивись – не запізнись,
Щоб не буть в облозі.
12.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002889
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР