Ця яблуня не родить - зостарілась,
Вітри їй повикручували руки.
До неї в гості прилітають круки,
Приходить баба у сорочці білій.
Пройдеться трохи, спершись на кілочок,
Її вже ноги не ворушать листя...
Відчинить хвіртку, гляне на обійстя,
Зайде у хату і до печі мовчки.
А піч холодна років вже із десять,
Дощі крізь комин крапають у душу.
Та часом місяць заслонку воскресить,
В порожню хату з неба зірку струсить.
А баба піч розтопить тою зіркою,
Поправить клямку й попливе у темінь.
Хрестами вікна плакатимуть гірко,
І небо стане синьо-яблуневим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2024
автор: Олена Жежук