«Хто й навіщо послав нам війну?
Чом Господь не закрив їй дороги?» –
Вкотре біль по душі різонув,
Обминувши всі перестороги.
В ніч осінню і довгу, й беззоряну
Рій думок плине навісний,
Серце болем німим переоране:
«Ти хотів, світе, теж війни?!
Може, досить уже нерішучості,
Щоби зло проти нас спинить?
Чи боїшся своєї участі?
Не відчув ти іще вини,
Коли вбивства людей поряд вершаться,
Коли гине мирний народ,
Хтось у друзі до рашки ще тешеться?
Так, це камінь до них в город.
Але ж світ не для зла Богом створений?
Прийде, прийде розплати час.
Наш народ, мов титан, нескорений,
Хоч нелегко його плечам.
9.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2024
автор: Ганна Верес