"... Та не однаково мені, як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і вогні її окраденою збудять!
Ох, не однаково мені..."
Тарас Шевченко
* * *
Вві сні глитаї ошукали країну,
Прокинулась – фронт навкруги:
Чи в груди багнетом, чи кулею в спину,
Чи в панськії знов батоги...
Сама сперечається нині з собою
В непевності власних мірил:
Трубили їй ангели стати до бою
Чи ті, що з рогами й без крил?
Чия то брехня замінила народу
Прогірклую правду буття?
І мир обіцяли йому, і свободу –
Тепер позбавляють життя.
Найкращі сини рвуться в битву свідомо
І першими гинуть у ній.
Чи буде кому замінить їх потому,
Як рідшати стане їх стрій?
Багато ще треба страшних мегалітрів
Сукро́виці лить на вівтар?
Невинних ягнят як у смерті відбити
Із наших і їхніх отар?
Дізнатись би правду! Без неї зростає
Зневіра у завтрашнім дні:
Там – Боже Добро, іменоване раєм,
Чи муки у пеклі страшні?
Подай, Боже, сили моїй Батьківщині,
Що вкотре стоїть на межі,
Бо знов роздирають її на шмати́ни
Шуліки, "свої" і "чужі"…
Грудень 2023 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2024
автор: Олександр БУЙ