О чём я забыл сказать в предыдущей книге?
Было же что-то, изначально требовавшее
избыточной искренности, которая всем так нравится?
Искренности между вознесением и шутовством.
Наверное, что-то имелось в виду, что-то такое,
ради чего и стоило в очередной раз умирать на публике,
в очередной раз разламывать сердце, как августовское яблоко,
объяснять читателю работу шифровальной машины поэзии.
Но в который раз смотришь на мир в его шрамах и роскоши,
как на записанный текст, что можно начитать по радио,
и возникает искушение править совершенное полотно реки,
вычитывать совершенную тусклость поля.
Пусть в этот раз работа будет трудной, но честной.
Пусть письмо хотя бы ненадолго принесёт радость.
Не так много у нас осталось правдивых вещей, не так много.
Не так легко их чем-то заменить в конце времен.
Дело не в том, что я этого не говорил.
Дело в том, что я не говорил этого тебе.
Не зажигал для тебя корабельные огни преувеличений,
огни смеха, огни сентиментальности.
И дело не в том, что всё написанное
может снова подтвердить свою беспомощность,
дело не в том, что каждое слово
обозначает только себя.
Просто пусть эта работа будет стоить затраченных усилий.
Пусть замолчанное окажется несущественным.
Пусть мне хватит таланта в который раз спасти этот мир.
Пусть мне хватит удачи хоть чем-то тебя удивить.
30.12.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
+ + +
Про що я забув сказати в попередній книжці?
Було ж щось, що від початку потребувало
надмірної щирості, яка так усім подобається?
Щирості поміж вознесінням та блазнюванням.
Напевне щось малося на увазі, щось таке,
задля чого й варто було вкотре помирати на публіці,
вкотре розламувати серце, наче серпневе яблуко,
пояснювати читачеві роботу шифрувальної машини поезії.
Але вкотре дивишся на світ, в його шрамах і розкоші,
мов на прописаний текст, який можна начитати по радіо,
і виникає спокуса правити досконале полотно ріки,
і вичитувати довершену тьмяність поля.
Хай цього разу робота буде важкою, але чесною.
Хай письмо хоча б ненадовго буде приносити радість.
Не так багато в нас лишилося правдивих речей, не так багато.
Не так легко їх чимось замінити наприкінці часів.
Річ не в тім, що я цього не говорив.
Річ у тім, що я не говорив цього тобі.
Не засвічував для тебе корабельні вогні перебільшень,
вогні сміху, вогні сентиментальності.
І річ не в тім, що все написане
може знову потвердити свою безпорадність,
річ не в тім, що кожне слово
позначає лише себе.
Просто хай ця робота буде справді варта витрачених зусиль.
Хай замовчане виявиться несуттєвим.
Хай мені стане хисту вкотре порятувати цей світ.
Хай мені стане удачі бодай чимось тебе здивувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002666
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 09.01.2024
автор: Станислав Бельский