Чом не можуть люди, як птахи́:
Корм спожили – співом день вітають,
Стрічним не обломлюють шляхи,
На чуже свій дзьоб не розкривають.
Чом людині хліба мало - з кро́ві,
Й сліз чужих готує собі каші?
Адже знає, гості тимчасові
Всі отут ми, на планеті нашій.
Що прийшли для того у цей світ,
Щоб любов лишити на мольберті –
Для нащадків, для світлин у звіт,
Що його здамо опісля смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)