Із далечі тривожних літ,
Переступаючи століття,
Ішла крізь темряву у світ,
Дими минала лихоліття.
Ішла навстріч вітрам віки,
Котрі ходу твою спиняли,
Шаблі пізнала й канчуки,
Синами щлях свій вистеляла.
Під скрегіт гроз, гучних громів
Йшла, не звертаючи з дороги.
У серці вражий меч стримів,
А ти кувала перемогу.
На історичному путі
Ти славу гідно здобувала.
Гетьмани ті були й не ті,
А ти міцнішою ставала.
Пила і зради гіркоту,
Що діяла, немов отрута.
Вогонь надії не потух,
Хоч не одні ти мала Крути.
Героям ставила хрести,
Могили іноді й… губила,
Молила: «Господи, прости,
Не хочу долі я рабині!»
І Він відмовить не посмів –
Благословив шляхи до волі.
Стяг Перемоги заяснів!
Розквітне житом її поле!
16.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2024
автор: Ганна Верес