***

Плаче  сива  мати  чайкою  над  сином
Безголосим  криком  розітнула  світ…
Плаче  з  нею  небо…  Сльози  попід  тином
Яблуню  торкають,  її  голих  віт.

Почорніла  з  лиха,  віти  похилила
Чи  побачить  ве́сну,  чи  розквітне  знов?...
-  Смерть  твоя,  синочку,  й  їй  відтяла  крила
Вже  не  буде  з  нею  тут  твоїх  розмов.

Разом  ви  світанкам  щиро  посміхались,
Тішилася  вами  я  із  року  в  рік.
Разом  з  нею  в  горі…  Ангела  діждались
І  тепер  вже  сонця  нам  не  бачить  вік.

Яблуня    за  тином  тінню  обростає…
Биту  стежку  з  двору  огортає  ніч.
Мати  сина  в  небо  з  болем  відпускає…
Звідти  сонце  й  друзі  йдуть  йому  навстріч.

05.012024
Л.Таборовець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2024
автор: Любов Таборовець