Неземна благодать пройма тіло моє до останку,
Я мрійливо стою у природи розкішнім саду,
Новий день відкриває ажурну завісу світанку,
Насолоду його спить душею навік припаду.
О природо чарівна, таємничо наповнена дивом,
Загадкова красуне, тобою наповнений світ.
Ти у серце заходиш грайливим приливом,
З насолодою шлеш ти поету гарячий привіт.
У цілунках твоїх, о природо, моя вся душа,
Благодать й аромати в повітрі літають медові,
Твоя врода казкова навколо усе прикраша,
Із зорею ранковою й з надвечір’ям вона у змові.
Перламутрами свіжими роси упали краплинами,
У смарагдах усе сонця променем оповите,
Спів пташиний летить над гора'ми й долинами
О казкова ця мить! Як, природо, тебе не любити!
Насолода моя, подарована людям Всевишнім,
Ти, мов янгол небесний, у серці моєму живеш,
Я кохаю тебе у натхненнях вечірніх і вранішніх,
Ти, мов флейти мелодія, все маниш до себе і звеш.
Я без тебе, о мила природо, не живу і не дишу,
Ти – натхнення моє в сяйві всіх діамантів землі,
Надихаєш мене, я у царстві твоїм вірші пи'шу,
Зорі-зорі збираю й великі твої, і малі.
Я люблю твоє небо, і дерева , і квіти, і сонце,
Гіацинти, троянди, лілеї в й дерева в моєму саду,
Сяйво дня проводжаю з відчиненим серця віконцем,
Моя мила природо, завтра знову до тебе прийду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А