- Любов мою до Тебе не зміряти роками
Вона безмежна, неосяжна і свята.
Я б цілувала спраглими губами
Твої солодкі і м’які вуста.
І щовечора Тебе удома
Зустрівши, ніжно обіймала.
Я вже прокляла ненависну,
Що вона Тебе забрала.
- Кохана, рідна, дорога,
Не плач, я поруч, я з Тобою,
Я знаю, проклята війна
Лягає чорною журбою.
Та смерть, повір - це та ціна,
Якою встелена дорога.
Я знаю, Рідненька моя,
Що скоро буде Перемога.
- А знаєш, милий, Ти завжди
Моїм героєм сильним був.
Тепер же гордість Ти країни.
Чи Ти на небі про це чув?
Ти був моїм прекрасним дивом,
Найбільшим кохання в душі.
Тепер же Ти - герой країни.
Ми горді! Горді! Та сумні.
- Не сумуй, я бачу майбутнє:
Наші діти живуть на вільній землі.
А потім у Тебе з’являться внуки
На радість велику твоїй сивині.
Любов - це та потужна сила,
Що творить Всесвіт й чудеса.
Її не схоронить жодна могила,
Допоки існує планета Земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2024
автор: Марта Горбей