Холодне серце не відчує болю,
Нема в душі порожній розуміння,
Не слід гнівити і корити долю,
Коли вона щодня дає проміння.
Зсередини з'їдають злість й образи,
І ненавистю сповнене буття,
Навіщо, перекручуючи фрази,
Топтати так безжалісно життя.
Холоне серце й навіває стужу,
Коли навколо так тепла багато,
Хіба бувають черстві і байдужі
Ті, хто зроста без мами й тата?
Невже не хочеться відчути ласку
Й свою любов віддати без остатку?
Навіщо одягати злобну маску
І що потрібно, як живеш в достатку?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2024
автор: Олеся Паславська