***
Тече ріка, не радісно тече
крізь мій народ, і він тече рікою.
Одні на Схід, а інші без речей -
хіба торбинка - стежкою гінкою
мене минають, і калину, й двір…
Шляхи на Захід, потім до Канади.
Чи виміряти і якою з мір
все те, що залишається позаду?
Пахучий степ, жоржини під вікном,
розлогий став, хати короткозорі.
І місто одиноке, мов паром
на хвилях моря в мовчазній покорі.
І вплинути не в силах я на це:
на течію, на похибку планети -
глибока ніч і місячне лице
з окружністю французького багета.
Фото авторське
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2024
автор: Надія Позняк