тільки затуливши вуха
можна почути
як шкрябає голос по темряві
мов ніготь по захисному шару
лотерейного білета
як стукає серце в невидимі двері
таке червоне — мов степовий ґрунт
під перебитою лапою звіра
таке вологе — як мох що проріс
на бетонній щоці
оберненій на далеку дорогу
таке незагоєне — бо не гоїться
так скоро й безболісно
як раптові тріщинки на воді
тільки заплющивши очі
можна побачити
як часом у відповідь
розвидниться на мить —
ніби хтось пихне із самокрутки світла
найтоншим променем
здатним пройти по венах каміння
озолотити бджолині жала
закільцюватись в трахеях шибеників
тільки заплющивши очі
можна побачити
як часом у відповідь
розвидниться на мить
і знов потемнішає —
ніби хтось відслонив дверне вічко
підглянув у нього
й не відчинив
01.04.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2023
автор: Тарас Яресько