пам’ятаю як дітьми
ми гасали поміж дерев
крізь тінисте гілля яких
все ж просочувалось проміння
тонкими закарлюками
лягаючи на чорнозем —
мов писалася світлова поезія
яку бракувало і зросту і хисту
відчитати — лише торкатися
заступати долонями ті ієрогліфи
в мимовільних спробах
допасуватись до таємниці
викреслитись із темряви
я і тепер ще роблю отак —
своїм обличчям напроти твого
15.04.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2023
автор: Тарас Яресько