все що я знаю про нього – це сірі очі і чорне авто,
іноді він ніяковіє і ховає голову у пальто.
він зовсім мало говорить, але вміє уважно слухати,
і вірить, що руки зігріються, якщо їх добре похукати.
йому важко даються відмінки, наприклад, слова «на пні»,
дуже рідко усміхається, і то лишень уві сні.
цінує тверезі розмови, хоча возить дороге вино,
він точно не помиляється і не лишає гроші в казино.
свобода для нього обмежується польотом у літаку,
а правду чомусь приховує в мовчанні або в кулаку.
у живописі помічає кожну деталь чи подробицю,
хоча сумніваюсь, чи пам’ятає він хоч одну художницю.
поводиться так, ніби найголовніше уже відбулось,
але раптом я з ним зустрінуся? треба ж говорити про щось.
мені байдуже – мовчатиме чи розмовлятиме суржиком,
але скажіть: нехай прочитає Стуса чи Євгена Плужника.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2023
автор: Олена Жежук