– Тату, мій татусю, знов зимові днини.
Заметіль здіймає у повітря сніг.
До землі схилилась мовчазна калина.
Жде тебе, напевно, з фронтових доріг.
Та чомусь дорога не веде додому.
У небесних далях загубився ти.
Не судилось більше по життю земному
Нам з тобою разом у човні пливти.
Занімів твій погляд на плиті гранітній.
Не змінити вирок! Не сказати - "ні".
Розлетілась в друзки низка мрій завітних
Знов тебе зустріти, всупереч війні.
Лиш застиглі в часі, миті на світлинах
Повертають пам'ять в ностальгійні дні.
Де звучало щастя в мелодійних римах.
Не літали круки, а цвіли сади.
Ще не вірю й досі, що між нами ґрати.
Не обіймеш більше, не змахнеш сльозу.
А навколо вирви і гудуть гармати.
Уночі сирени позбавляють сну.
– Тату, мій татусю, знов зимові днини.
Заметіль здіймає у повітря сніг.
До землі схилилась мовчазна калина.
Жде тебе, напевно, з фронтових доріг.
23. 12. 2023 Л. Маковей Л. (Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2023
автор: laura1