Забилося частіше серце...
На тлі помилувань і страт
До таємниці доторкнеться
Червоним спалахом гранат.
Та потім в нотах ностальгії
Зухвало спалить всі надії.
Він сліз моїх не визнає.
Лишився попіл. Це моє.
І я приймаю той дарунок,
Як згусток всіх моїх провин.
Їх так багато, я - один.
Я сам створив цей візерунок.
Я - співучасник, не глядач!
Червоний спалаху! Пробач!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський