Не боюся я зовсім тебе, о моя Немезидо*!
Я прискорююсь швидко і миттю сповільнююсь теж.
Я чекаю на тебе давно, вже портали відкрито,
Не сплюндруєш планети мої, їх навік не зітреш.
Не боюся пришестя комет – флібустьєрів нещастя
І тяжіння твоїх, навіть, дуже нещадних стихій.
Ще побачимо в кого перлина у серці найкраща,
Хто з нас має орбіти звичайні, до впливів хиткі.
Не боюся я зовсім тебе, о моя Немезидо!
Я тримав курс величний так чітко, летів між світів.
Мій заряджений вітер невтомно трудився над літом,
Щоб готовим я був до появи твоєї в житті.
Не боюся колапсу в душі, знов скануючи простір,
Надновою ми станемо разом від доторку сил.
Тож приходь в мої сни, чи відразу яскраво у гості...
І дарунків не треба мені, буде досить краси.
21:21, 08.10.2017 рік.
Зображення: https://www.goodfon.ru
*Немезида (також Зоря смерті) — гіпотетична зоря, червоний, білий або коричневий карлик. Вперше гіпотеза про Немезиду була сформульована 1984 року: вважалося, що вона обертається навколо Сонця на відстані приблизно 95 000 а. о. (1,5 світлових роки), дещо далі хмари Оорта. (Вікіпедія)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2023
автор: yusey