Вечорами, коли тускне світло в небі,
Я даю свободу барвам у своїй уяві.
І вони, мов по волоссю гребінь,
Розділяли пасма думок млявих.
Малювала чудернацьке білим,
Жовтим те, що трохи гріло душу,
Лиш зеленим, що давало сили,
А червоним думки слушні.
Всі плітки жовтогарячі
Під замком у чорній скрині.
Незнайомці нетерплячі
Мають тільки колір синій.
Що минуло, то брунатне,
Фіолетове сьогодні,
Завтра поки що без фарби,
Бо йому і так угодно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2023
автор: О.Лекса