Колючий подих заморозив скло
Тепер крізь нього не побачить хати
І що там робиться тепер не взнати,
Лишається в знемозі замерзати,
Чекаючи на прийдешнє тепло
Та чи й знов з'явиться воно?
А там, всередині, кипить життя
Не страшно, що настали холоди,
Сімейне вогнище горить завжди
Підтримує ограду від біди
Та зігріває душі і серця,
Щасливе в хату кличе майбуття!
Не стійте під вікном замерзлим тим
Ідіть-спішіть до власної оселі,
Зробіть усе, щоб рідні всі веселі
Були, усміхнені, щоб до самої стелі
Стояв дух щастя. І здоров'ячка близьким!
За це і помоліться всім святим.
|
|
|
