| 08.01.2015 - 13:38 |
Jeanne/Жанна/: Я кохаюся на мімозах,
На сопілці люблю зіграти,
Та віддам перевагу прозі,
Тим для Ліри – лице нон-грата.
Буба Андрес мене читають,
Буба Андрес мене не люблять -
Не підносять торти до чаю,
Не цільлюють і не голублять.
Чи то, може, хоч в сні бувала
В бубоандресових світлицях,
А коли вже іти зібралась,
То сказала - вони не птиця.
А можливо, вони – учитель.
Їхні думи для інших – світоч.
І я мушу на них лічити,
Чи дізнатися як калічать.
Як спитати чи ми знайомі?
Чи у них іще б*ється серце?
Чи багато у них любові?
Чи в борщі досипають перцю?
Як торкнути холодне тіло?
Мо* й хотіла б, але не просто.
Де б дізнатись у чому діло,
Щоб не клякнути на погостах.
На колінах стою в зажурі
І в підлогу я лобом б*юся –
Чи високому, чи халтурі
В недосяжності віддаються.
Щось хотіли й мені сказати…
Щось хотіли, але не вміли,
Бо як в чорне когось вдягати,
Значить – рити собі могили.
 ...моє слово зазвичай є пророчим |
