| 27.03.2018 - 00:23 |
Гість-Наум: «ЧИНІТЬ ЦЕ НА СПОМИН ПРО МЕНЕ»
Світ не від нині в замішанні, в горі,
Шукає порятунку, йде на манівці.
Безумним тісно на земних просторах:
Так палко люблять мир…з мечем в руці.
Хто за Месією пішов дорогою вузькою,
Хто Слово Бога шанував, як Документ?
Лукаві можновладці йшли дорогою не тою –
Спотворили вчення, насилля – аргумент!
Мамона розуми всіх, хто при владі, покорила.
Простого люду вигляд викликає злість.
Неситими очима по землі блукають, мов на крилах,
Маєтки множити – мета єдина й честь.
«Хто більшим хоче бути, хай стає слугою –
Не бутафорним, хижим у душі,
Скарби збирайте справжні в небі для спокою,
Бо все земне дочасне, лиш для молів і іржі».
Коли ви учнями Христа себе назвали,
Хай по любові вашій бачать всі –
Ви хабара не брали й не давали,
І «чисті руки» ваші не лише на язиці.
Коли Ісус в прощальну ніч пасхальну
Із учнями спожив вино і хліб,
Він не просив, а дав наказ реальний –
Ці символи приймати всім достойним кожен рік.
Чи Божий Син не має необмеженої, влади,
Чи Він не Цар на всій залюдненій землі?
Чи шопки з немовлям – вершина слави,
Чи витівки з вертепом і від злого «звіздарі»….
У пору як настане на землі весняне рівнодення,
Коли на небі перший повний місяць настає,
Від часу виходу народу Бога із Єгипту,
На всі часи це спомин смерті Сина Бога є!
Луки 22:19,20 «Також він взяв хліб і, склавши подяку, поламав
його, дав їм і сказав: «Це означає моє тіло, яке буде віддане
за вас. Чиніть це на спомин про мене» |
