Чайківчанка: Навіщо ці жахи?! Навіщо ці болі,
Цей шлях, який тягне планету до дна?!
Чому в миру сили непевні і кволі?
Весна. Квіти. Трави. Лелеки. Війна….
Чайківчанка: ДУЖЕ ГАРНО
І хай чоло вже зморшками покрите,
І тяжче вже дається кожен крок
Зате душа незмінно квітнем квітне
І гріє серце молодість думоК