Дарія Типчук: Дякую, Колю. Дійсно, на наголоси не звернула уваги.Перший варіант був саме таким,ще з 1 складом. Та вирішила змінити. Забагато \"і\".
Зимовий вечір. Ліхтарі, сніжинки...
Вже поспішають постаті додому.
Та раптом вслід (почулося?) : - Даринко!
І перша думка - \"просто перевтома\"
А постать щиро посмішкою сяє
І випливають спогади з дитинства.
Ми розумієм, що усе минає, -
Бо час іде дорогою злочинства.
Так захотілось просто обійняти
І цим теплом розхвилювати зиму...
Емоцій безліч... - Ну, розказуй, як ти?
Десь відчуваю ниточку... незриму.
- Усе в порядку : дім, сім\'я, робота.
Ніяк не можу з холодом змиритись!
Як твої дітки? Зайнятість, турботи...
Ох, на маршрутку боюся спізнитись...
Зимовий вечір. Я шукаю рими.
Тій випадковій зустрічі радію.
Роки шкільні, немов струмки нестримні,
Нам залишають в серці ностальгію.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
