| 20.11.2023 - 00:07 | Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова):  дякую Вам щиро  ось повна версія вірша :
Ліхтарник
Він був ліхтарник...тихий, непримітний...
У чім душа тримається в житті!
Та з рук його палахкотіло світло –
Й надвечір оживляло ліхтарі!
Щовечора(така його робота)
Черкнувши сірником об черевик,
Коли все місто поринало у дрімоту,
Творив свічадо, тихий чарівник!
Він жив одинаком, така вже доля,
Ні матері, ні батька, ні сімˊі...
Та відступала десь кудись сваволя,
Коли він світло дарував землі.
Десь поруч біснувалась мряка,
Кривився морок втомлений вгорі,
А місто –тихо, затишно і мˊяко
Щовечора вітали ліхтарі!
«Бездарний карлик, ледар і нікчема! –
З усіх усюд «віддячував» сусід.
Життя своє так марнувать даремно!
Замислитись тобі вже час як слід!»
А він не думав...освітивши місто,
Спускався по драбинці й без образ
Вдивлявся в небо...де свята Пречиста
Зірками обдаровувала нас.
Й ніхто не помічав, ні він,ні люди,
(Господь сховав цю таїну з очей)
Коли скликав він світло звідусюди,
Щоразу меншав чоловічок цей.
І лише друг (душа своя довічно!)
«Ну як так можна! – раз сказав йому,-
Адже тобі не жити, друже, вічно!»
Всміхався тільки – світлом у пітьму!
Своїм життям звичайним місто грало,
Поет і кухар, мер, міський дзвонар....
Хто світло ніс–вони не помічали!
Помітили, коли його не стало...
Бо разом з ним заснув його ліхтар....
©Тетяна Прозорова |
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
так і є...дякую,Лесю!
навзаєм, добрий друже 
так 