Оксана Батицька: Треба віддати віддане цим одиноким матерям,які дали життя і самі виховують своє дитя. Чоловіки в більшості випадків не такі сильні. Не чула, щоби хоча б один взяв дитину собі на виховання...Жіноча доля... мене болить за жінку і цю соціальну несправедливість - діти на плечах жінки. Закони слабкі. А чоловіки безвідповідальні.
Оксана Батицька: Дітей шкода...Це наше Розп яття і наше відкуплення-смертію смерть поправ - оці діти...Ми йшли до цього...байдуже йшли,як сліпі,і не просили прозріння для себе. Це для того нам,щоби ми нарешті побачили і зрозуміли,а також змінилися в собі. Десь схиляємося до того , що ще трохи і згубимо Бога у собі. Собори наших душ - то найсвятіший храм. То й є наша перепустка до Бога. Якою не була б земна дорога. Ти про життя подумай те, що ТАМ!