Андрій Ключ: Тоді вже можна було хоча б розпочати:
Народна
Імпреза
На піснях
А капелла ...
Бо \"напруження\" \"ізольовалися\", \"адаптувалися\" – це якось не про творчість великої народної співачки.
Андрій Ключ: Який же тоді \"вільний вірш\", якщо \"має\" (зобов\'язана) бути образність і потаємність . Хай тоді буде не танцююча, а гармонійна проза. В моєму розумінні: твір без римів – це не вірш. Хоча в деяких виданнях абзаци Біблії називають віршами.
Андрій Ключ: Дякую! Багато чого офіційного є недоречним. Наприклад, науковці назвали найбільш загадкове для них явище \"Чорною діркою\". Дірка – як насміхання, не логічна і не наукова назва для явища в якому зникають зірки і зоряні системи. Назвали б хоча б чорною прірвою...
Андрій Ключ: Звичайно ж так! Стверджую слухаючи, як стогне садок від поривів осіннього вітру із дощем .
Якщо Літо і Любов вважати синонімами, то
\"Літо\" може бути не просто вічним, а весь час покращуватись удосконалюватись, розвиватись. Тобто не як небудь любити, а любити з кожною миттю сильніше, іще сильніше і т.д. – до Безкінечності.
Андрій Ключ: Вільний вірш? Чим такий вірш відрізняється від класичного стилю віршів – тим, що відсутні рими. Тобто, мається на увазі, що такий вірш \"звільнений\" від рим. Невже: рими – це кайдани?
Навпаки, рими надають віршам акценти гармонійності, легкості, пісенності.
Навіщо ж прозу називати вільним віршем. Хай тоді буде \"вільна проза\", так логічніше.
Андрій Ключ: Ймовірно важливо іще знати, що мантри і тому подібні явища вигадані для рабів, аби пригнічувати духовний потенціал особистості. Шлях може бути один єдиний, але прагнення на цьому шляху не повинні повторюватись. Бо повторення зумовлює замкнення кола.
Один із ймовірних способів позбутися проблеми: знайти початок проблеми – замкнути коло.
Прагнення теж будуть замкнені у колі, якщо будуть повторюватись.
Андрій Ключ: Все, що існує та стається, існує і стається тому, що цього ніколи не існувало та не ставалось за всю Безкінечність Минулого.
\"Це згусток енергії.Він виникає від зливання воєдино думок і прагнень. Він же може справді і впливати на них\" – единість егрегору умовна. Різні мінливі явища можуть бути мотивом умовного об\'єднання сил. Та і всі сили є мінливими. Мінливість зумовлює тимчасовість \"єдиності\". За одним із варіантів вважається, що всі люди мають духовну силу, але у більшості ця сила неусвідомлена. Тому дехто вважає, що немає покарання для тих, хто не відають, що коять. Тому, наприклад, ті, хто вважає себе творцем егрегора, впливаючи на великі об\'єднання сил – тримаються в тіні виконавців. Як це було із тим, хто контролював Гітлера. Це хибне уявлення про безкарність, якщо коїти злочини через посередників. Закон дії і протидії (карма) розповсюджується на кожне вчинене зло, також і на духовне зло вчинене \"подумки\"; спровоковане, аби зло коїлось посередниками, розповсюджується також на кожне неусвідомлено вчинене зло. Якщо хтось скине камінь з високої гори і спровокована лавина зруйнує місто, то не каміння \"винувате\", а той, хто скинув камінь.
В іншому варіанті стверджується, що є люди з мертвими душами на таких карма не діє, скоріш за все, це хибне твердження. Кожна жива істота має душу, бо душа зумовлює життя. Певні люди можуть знаходитись у глибочезній духовній прірві і карма їх скидує іще глибше, тому для більшості непомітні дії карми на таких людей. Можливе значення хреста: перехрещення двох шляхів – шляху звірів і духовного шляху. Людина народжується на горизонтальному шляху звіра і прямує живе до смерті, але на перехресті може піднятися до Добра чи впасти у прірву зла. Але перехрестя умовне. Бо кожен день, кожну мить, кожна людина може підніматись до Добра чи падати і прірву зла.
Звичайно ж чим більше людей будуть прагнути Перемоги України, тим швидше це станеться. Варто тільки знати, що пошуки егрегора із позиції: від найнижчого до найвищого –
Андрій Ключ: А я назвав би такий стиль танцюючою прозою – Танцпро.
Бо назва "верлібр" звучить, як назва яких не будь ліків. Та ще й перекладається, як "вільний вірш". А класичні вірші невже невільні?
"А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність" – невже це "невільний" вірш?
Андрій Ключ: Ого, яке Ви слово вставили. На мою думку, навпаки, егрегор пригнічує особистість. Егрегор переважає нерозвинених особистостей кількістю. Але за усвідомленою Безмежністю особистість не має меж, може бути не меньшою певного егрегора і може потенційно переважати егрегори єдністю. Бо відомі егрегори – це зграї духів з ватажками, рабами і т.д., але всі раби підсвідомо прагнуть свободи.
Добрий егрегор – це найбільш досконале Добро – тільки добрі думки і вчинки. Для такого явища вважали закон: \"Подібне до подібного\". Тобто: святим місце \"на Небі\". Святі не їдять земну їжу і не ходять по Землі.
Що ж до \"фантазій\", то можливо матеріалізуються тільки неповторні уявлення. Тобто, якщо Ви подумаєте про те, про що за всю Безкінечність Минулого іще ніхто не подумав, то це станеться.
Можливо Все, але якщо щось неможливо, то це вже було, немає сенсу повторюватись.
Дивлячись, що вважати вірою. Навіть Ісус не однозначно вчив про віру. У \"Притчі про сіяча\" йшлося про те, що одної безсумнівної віри замало, необхідно іще розуміти суть і приносити \"щедрий врожай\". На жаль багато варіантів пояснення цієї притчі, а це ж слова Бога за твердженням Біблії. В одному варіанті є таке пояснення:\" 20 Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. 21 Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри ... 23 А зерно, що впало на добру землю—це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного\".
Та є і трохи інший погляд на цю тему:\"Від Матвія 21:21-22 UMT
Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете ви віру і не сумніватиметесь, що збудеться те, чого ви просите, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море”, — то й те неодмінно збудеться. Якщо ви вірите, то отримаєте усе, що проситимете в молитві\".
З логічної ж точки зору: якби була абсолютна межа, то Всесвіт дійшов би у розвитку до тієї межі і зупинився б, а зупинка у розвитку – це смерть Всесвіту. То й навіщо тоді було існувати, розвиватись для зникнення самого себе?
Андрій Ключ: Щиро дякую за коментар!
Колись була така гра: мінятися темою. Потрібно було придумати назву для короткого оповідання для певних знайомих і у відповідь одержував згорнуті аркуші паперу із темами вигаданими товариством для мене. Після того, як оповідання були написані, знов мінялися. Цікаво було читати, загадати можна ж було будь-яку тему.
Свідкам Ієгови я часто ставив таку назву:"Один день у раю"– і вони регулярно розчаровували незнанням мети, якій, за їхнім твердженням, присвячено життя. Вірити у невідоме...
З логічної ж точки зору. Або можливо Все, або немає сенсу існування – без сенсу немає існування, але Всесвіт існує, значить, можливо Все. Хотілося б у це вірити, але я в цьому чомусь впевнений.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
