Яковенко Тетяна Василівна: Нема поваги до кота... таки правда... Гарний вірш! Треба напам"ять вивчмти і співати собі, коли стане сумно... Ви ж його хоч бережіть, того свого котика... Бо він уже у мене в обраному...
17.09.2013 - 12:38
Спасибі, Тетяно! Кіт великий, гонористий, але дуже любить ласку. Так і ходить по пятах...
Яковенко Тетяна Василівна: Класний вірш! Вітаю Додаю в обране. Вегетаріанці теж були б в захопленні! А Ваш Берислав - це де? Це ж не Борислав, який сміється, правда ж ?
Яковенко Тетяна Василівна: "Турбулентный камуфляж" - хорошо сказано! Сколько смысла в такой метафоре! А "лихой драматический синий" (оставшийся за кодром слова) костюм? И "нехоженный вкус" - может кого-то и "оскорбит" своей несочетаемостью, но мне - нравится. Могут же быть нехоженными, т.е. нетронутыми , например, травы. Почему же не может быть "нехоженным", т.е. - "неиспытанным", еще неощущенным - вкус? Тем более, что дальше идет упоминание об аджиковом терпком привкусе. Да и "расцветки тинейджерских рощ" хороши... не говоря уж о том, что эту палитру нужно вдыхать. Вот, кстати, наяву преимущества поэтической метафоры. Можно ведь просто сказать "Вдох запахов цитрусовых плодов". И что? И будет совершенно неинтересно. А "Вдох палитры" - круто! Вот за этим и пишут люди стихи. Если просто рифмовать прозу - это не стихи. В стихах должно таиться ОТКРЫТИЕ! Поздравляю!
25.08.2013 - 12:57
Вы просто - удивительный доброжелательный наблюдательный критик! Это рисовал такой пейзажноцветовой этюд настрояний приходящей скоро уже осени
Яковенко Тетяна Василівна: Майстерний , професійний вірш. Добротна українська класика. Додала в обране, щоб уже Вас не втратити в цьому морі поетичному...
25.08.2013 - 11:24
Я дуже рада, що вірш сподобався, та нашому знайомству.
Яковенко Тетяна Василівна: Звісно... до такого тексту треба дорости майстерністю ... та й сміливістю теж...
24.08.2013 - 13:35
Так) досить вже))) дорости...дорости...от беріть тему - й малюйте - завзято! багато! метафорно! порівняльно) можемо - разом спробувати, як хочете! Вибирайте тему, ставте умови, - Ви - собі, я собі!
Яковенко Тетяна Василівна: Ці перекладачі полюбляють простіші тексти... за такий суперметафоричний (ось спробуйте-но зробити для нього підрядник навіть найзрозумілішою для нас - російською) ніхто не візьметься... Хіба французи... Це їм найближче...
24.08.2013 - 13:21
візьмуться, не візьмуться... знаєте, цікаво так малювати, щоб ніхто скопіювати не зміг, хоч й в майбутньому)))) оригінал, так би мовити)))
Яковенко Тетяна Василівна: Цей текст , переповнений смисловими асоціаціями, мусить надзвичайно незвично й оригінально воглядати у перекладі різними мовами світу. Навіть у російському варіанті, якщо прагнути дотримуватися "букви оригіналу" має вийти дещо незвичайне. А в польському, німецькому варіантах - чекаймо й чогось неперебдачуваного, бо ж кожен перекладач буде шукати у своїх мовах і у своєму розумінні метафористики першоджерела словесні та змістові еквіваленти. Цей вір - універсальний. Він складений, немов конструктор, ніби із різних "поетичних запчастинок". Так нині практично ніхто не пише. Але, можливо, за такою манерою письма - майбутнє?!
24.08.2013 - 12:21
Справді? навіть не думав, метою було передати - збори людини, яка перед рандеву - одна, а на рандеву намагається виглядати іншою, тобто змалювати це асоціаціями...Дякую, що помітили поміркували ...Стосовно майбутнього, не знаю, думаю, що слово має малювати картинки швидше за минуле, щільніше з одного боку - і зрозуміліше - з іншого. так - як - швидше розвивається і телекартинка. цікаво - що хто інший думає?
Яковенко Тетяна Василівна: А якщо -"І людям подаруй свій світ / З любов"ю!" Бо "подаруй сиріт" - це в буквальному розумінні - народи діточок і помри! Щоб вони стали сирітками... Втім, оце "сиріт" - дуже гарно перегукується з Шевченком. Тільки ж усім не вдовбеш в голову - що тут Шевченка треба сути...
А загалом - вітаю! Чудовий вірш!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Ви ж його хоч бережіть, того свого котика... Бо він уже у мене в обраному...
Берислав Вас запам'ятав
Вітаю Додаю в обране. 
А Ваш Берислав - це де? Це ж не Борислав, який сміється, правда ж ?
