Променистий менестрель: З великою любов'ю писано до рідного міста - колиски душі і серця.
Дякую Артуре, сподобалося. Я був у ньому дуже скоротечно і на околиці взимку, десь в 1981р. Перебуваючи в Трускавці в санаторії вчительської профспілки, і мене в Карпати возив на своїх жигулях тодішній директор школи з коротеньким заїздом до свого дому у Станіславі.
Променистий менестрель: Чудово, Артуре - неймовірно наповнено і широтою крил і біллю кам'яною і мрією в завтрашній день... Немов і казка, а разом з тим скорботне сьогодення якогось кам'яного закляття... бо немов і можна пливти на камінні, та тягне вниз... філософія життя, де хочеться жити на чебрецевому березі і нелегко порвати пута і вирватися...