Микола Серпень: Ваша правда, таки був. Правда, можна сказати, що був патріотом, та й ким він, \"властитель дум\" такого масштабу, міг бути? Можливо Ви,також віртуозно користуючись тим же ямбом, це бачите гостріше. Ми, як мені здається, повинні відділяти мух від котлет, і дивись трохи далі, адже стоїмо за цивілізаційні цінності, котрі не можна зводити лише до чорно-білої палітри. Війна це робить і тут нічого не подієш. Думаю, кожному нашому випаду проти їх культури, вони дуже радіють, мовляв: \"Вони ж такі як і ми, і скоро будуть палити книги російською, як ми давно вже палимо скрізь, куди дотягнемося, українські книги...\" Так, це не громадянська, а цивілізаційна війна, війна пустої знахабнілої люті, проти холодного презирства до їх звірячої сутності. Дякую за відвертий коментар!
Микола Серпень: Як важливо про це писати, особливо так талановито, щоб назавжди залишилось відбитком те щастя, що несуть нам рашисти. Вони ж планували всім навкруги його принести, та на щастя інших народів, об нас спіткнулись. А зараз, налякані, зі страху все своє чорне нутро на весь світ демонструють, уже не ховаючись. Тому в нас, тобто в усього світу, іншого вибору, як назавжди від тієї чуми позбавитись, нема. Слава ЗСУ! Слава Україні! Слава Олексі Удайку!
Микола Серпень: Дуже сильний вірш! Ваш голос з кожним віршем звучить все сильніше, все могутніше і нинішній - наче дзвін головного дзвону в могутньому гомоні котрого відбивається і день сьогоднішній і вся історія наших поневірянь з тим мороком. Нових досягнень!
Микола Серпень: Рядки вірша довгі, як самі наші проблеми з тією Московією, правдиві, сильні і з незламною прямотою говорять про те, що думає кожен українець сьогодні. Тут дивовижно зійшлись форма і зміст, і таке послання не може не дійти до Бога, і він, зрадівши, що наш народ його не підводить, пожене ті орди за їхні горизонти. А з чиєю допомогою, ми давно знаємо і надіємось. Спасибі!
Микола Серпень: Вірш не тільки про дитяче пізнання світу, як можна було б подумати спочатку. Про це говорить категоричність останньої строфи, з котрої стає зрозуміло, що все навкруги так не просто! Так багато вмістити в простий здавалось би вірш про сніг, що падає, може тільки справжній майстер! Нових досягнень!
Микола Серпень: Дуже сильно!До мурашок. І це не катам потрібно, а щоб ми не забували, хто вони ці кати, що знову лізуть нас знищувати. Вкотре беруться...
Микола Серпень: Дуже легкий, майже прозорий стиль! Я вже якось казав, що це дуже схоже на частину поеми. Неспішно і плавно тече авторська думка з такою легкою іронією і в кінці залишається якась недомовленість. Хоча все наше життя це якась суцільна недомовленість. Успіхів!
Микола Серпень: В двох рядках вся сутність сьогодення -
\"Шукає шлях в Європу… при свічах,
Та ще й війну тримає на плечах\". Нічого в тих нелюдів не вийде! Самі в своїй люті і захлинуться. А Україна вистоїть, вона завжди була, є і буде, а всякі підворітні приблуди приходять і відходять! Спасибі за таке могутнє відображення часу!
Микола Серпень: Навіть якщо мова про своє вистраждане, все рівно вона повертається до цієї безглуздої війни, яку з нами веде безмозкий пахан. І пошук Бога, бо справді, таке ні на що не налазить. Все виразно і мудро!
Микола Серпень: Здається мені, що він син не тільки Україні, він син всієї нашої цивілізації. І як він зумів на самому початку розгледіти, куди веде народ той придуркуватий пахан? Спасибі Вам за цей твір!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
