wonderlifer: Мы в мире этом только гости
Хотя, не каждый так решил
И кто-то переполнен злости
Что пращур наш пред Богом согрешил
А кто-то злится на другого
Здорового и удалого,
Да точит медленно клинок
Другой же меряет венок
И мнит царем себя, всевластным
Премудрым, праведным, опасным
А кто-то, бедное дитя
Совсем других не понимая
О бабочках, да о цветах мечтая
... ... ...
wonderlifer: Не згоден з Вами, так, ніяк не згоден
Невпевненість - це просто механізм
Коли до чогось ти не звик, не годен
Невпевненість - звичайний реалізм
10.09.2014 - 22:58
Хоч сперечатися із вами я не хочу,
Та все ж залишусь при своїх думках.
Коли невпевненість приходить в душу,
То страх долає впевненість в очах.
wonderlifer: А правда в том, что можно жить иначе,
Обязанность на плечи возложить,
Не прозябать в квартире и на даче,
А строить дом, сажать деревья и любить.
А правда в том, что нет простых решений,
И пустоты, похоже, тоже нет,
Лишь смесь из неудач и достижений,
Где каждый выбрал для себя запрет.
А правда в том... ее похоже нет.
Лишь вакханалия взаимных опасений,
Чуть видимый далекий лунный свет,
И грусть от запоздалости прозрений.
wonderlifer: Тоді запрошуйте мене в Херсон, там прогуляємось й поп'ємо чаю з чебрецем, я вам масаж зроблю, мов в гарний сон, - і знову чаю, а по тім - кохатись.
06.09.2014 - 09:19
Я наразі зайнята зрощуванням свого плоду кохання. Бажаю і Вам взаємного та плідного!
Іскра, що запалила світ в очах дітей,
У наших безупинно загасає.
То що ж ми втратили з роками?
Чи ж ноша надто вже тяжка?
Крокуємо понурими містами
А, чи, воюєм з вітряками?
І лиш не вистачає батіжка...
Йдемо на каторгу рабами
Торгуємо і мріями і снами
Залишили лиш чорне з гами
Врізнобіч тягнучи візка...
04.09.2014 - 22:09
Це факт буття, а не сумна безвихідь.
Нам не позбутися цього кінця.
Бути собою варто, поки можем дихать.
І сумні тіні здмухувать з лиця.
wonderlifer: Усе що було - те забудеться згодом
Хтось виживе, інший помре
І землі наповняться новим народом
Та скрута й до нього прийде
І зміняться люди, забудуть що знали
І, може фіалки уже не зростуть
Завжди є початки й, напевне, фінали
...
04.09.2014 - 17:08
Аби зберегли тільки суть.
Історія мусить нарешті навчити
Триматися міцно свого
Інакше кому буде нас боронити
Цінуймо один одного
wonderlifer: О так, гарно , однак:
Немає вічного кордону у світах
Усе перетікає, мов гірські струмочки
І навіть в непохитних небесах
З'являються щораз нові росточки
Нема незмінного, усе - живе
Росте і множиться і помирає
Чимдуж складнішає просте
а те що було - забуття чекає
wonderlifer: Давай мені! Я його розморожу,
Підсмажу на маленькому вогні,
Емоціями трішки розтривожу,
Щоб вірші не були такі сумні
Щоб думи не витали в заметілі
Розмочу твоє серце у вині
Й залишу тихо битись в тілі
28.08.2014 - 13:36
...а поки-що віддай його мені.
8 рядочок просився)
дякую за поетичний коментар, він чудовий)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
... 
дякую за таку увагу до моєї творчості 
Вам дякую 
старайтеся, у Вас чудово виходить! 
Дякую за теплі слова і взаємне натхнення))
