Патара: Оксанка Лозова надихнула... Не до жартів, Любонько, але мусимо триматися, хлопцям і дівчатам там набагато важче. І, як не дивно, вони там жартують, бо цінують кожну мить. Дякую, що рипнули фірткою.
Патара: Найважче — це чекати й здоганяти.
Колись чекали з нетерпінням ми,
Коли на море вже гайнемо з хати,
Чи в ліс на лижі посеред зими...
А зараз здоганяти ми втомились,
Гадаємо як час нам зупинить.
Ніхто не знає скільки божа милість
Кому з нас відвела — доволі, мить?..
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую.