Патара: Я знаю багатьох українок, які там дня на соціалці не сиділи, зразу шукали роботу. Я ж наголошую, що є у нас всякого люду, але, слава Богу, є в нас люди, на яких хочеться рівнятися. Чи Ви вже махнули рукою на всіх українців?
Патара: Можливо тому, що недолюди не бачать нічого дивного в діях недолюда... Їм комфортно відправляти своїх мужей за білими ладами і виплатами іпотеки. Дякую що рипнули фірткою.
Патара: З такими \"мамами\" і \"дружинами\" можна йому зустрічатися три рази на день. Верхом щастя тих самок є — глянути на його конюшню... Дякую за вірша.
Патара: Пані Ніно, хочу Вам подякувати за коментар під моїм віршем! Щось сталося в мене на сторінці, я не можу нічого відписати... Мучилася, мучилася і вирішила відповісти Вам тут. ДЯКУЮ!
Плачу... Перший день війни ніколи не зітреться з пам\'яті... Ось і зараз повітряна тривога, а я читаю Ваше Трояндове кохання...
21.12.2023 - 07:57
Щиро Вам дякую! Я напишу в ЧАТ про вашу проблему. Справа в тому,що останнім часом не вдається зайти з телефона на сайт,пишу ОТ ХАЛЕПА.А воно вже потім зрозуміло в декого пише на ма продовження сертифікату. В ЧАТ писали,що до вівторка все має бути нормально. Та на жаль так і досі.Приємно,що читаєте мої твори. Удачі Вам і натхнення!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
