Лоредана: Слава Богу. Нам з вами , надіюсь, ніколи не зрозуміти, що таке війна, гуманізм там видозмінюється. Відвертий ворог є ворог! А витримки , в певних моментах, може не вистачити і найстійкішим. Що ви готові були б зробити з людиною, яка погрожує вашій дитині? - мабуть, чекатимете поки щось трапиться, а там все діти командирів, уже рідні діти, рідніші за рідних, за яких несеш повну відповідальність. Справді мирних жителів там ніхто не чіпає.
Лоредана: Любі Вишневецькій!
Пані Любо, у нас в психіатричній лікарні проходять лікування 30 хлопців з АТО. Знаєте через кого ці діти вже ніколи не будуть психічно здоровими? Через тих на сході, що середній палець показували, там такої наволочі повно - через їхні середні пальці загинула наша молодь, а інша частина повернулась інвалідами. Кого захищаєте, пані?! Подумайте! Саме опираючись на середні пальці беззбройних, російські спецпідрозділи жорстоко вбивають наших хлопців, калічать чоловіків і коханих.
Лоредана: "Я ніколи не напишу про те, що бачив на війні. Про це написати неможливо. Люди не повинні знати і відчути все, що бачив ти на війні – це не повинна бачити нормальна людина. І ці жахи описати неможливо", - стільки правди і мудрості у ваших словах....
Спасибо, Лоредана. А вот здесь есть некий "поэт" женя скиф кр-окодаил, который вынес мне приговор.
Мол, "бездарь я политизированная", а он, видите ли,весь в белом.
И что этот москаль делает на украинском сайте? Наверное стучит. Они все такие.
Мне ли не знать.