Анна Черкасская: Але все минеться, настане той час,
Бо в цьому житті все жахливе зникає.
Є віра, а Бог,- він завжди коло нас.
Тримайся, наш дух навіть смерть подолає!
Анна Константиновна: Він був єдиний з ким я хоч у прірву...
Він справніжній воїн. З тих \"Ніхто крім нас...\"
Сказав: \" Пробач. Не плач, якщо загину.
Таке життя. Або настав мій час\"
І потяг рушив. Серце обірвалось.
І я молилась дивлячись у слід...
Ти повертайся. Склалось так, як склалось...
Скорботою окинуло мій світ.
Один дзвінок, о Господи, дай сили!
А далі темрява... Його тепер нема...
Він повернувся. В чорній домовині.
А я тепер залишилась сама...
Війна це жах. Вона ламає долі.
Там гинуть кращі з кращіх. Лише біль...
І відчай залишається удовам...
\"Вернись, молю...\"- лунає звідусіль...
Країна рідна, скільки в тобі сили?
Щоб подолати наших ворогів.
Героям Слава! Слава Україні!
Країна вільних духом козаків!
Анна Константиновна: Це вам дякую, що в нас в Україні такі чоловіки!!!Найкращі! Нам, жінкам, є ким пишатися... То ж тримайтеся наші любі!!! Ми за вас молимось!!!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Сподобався вірш! Дякую) 
