Мазур Наталя: Скільки разів пробувала зробити переклад - не йшов. Так іноді буває, що автору важко себе перекласти. Мабуть, забагато в пам\'яті міток, які тримають лише в заданому руслі.
Переклад сподобався. Дякую Леоніду Луговому!
Спробуємо вдосконалити попередню версію відео)
Мазур Наталя: Важка тема...
З лютого цього року не читаю подібних віршів. Не можу. Мабуть, мудрий організм виставив свою планку сприйняття.
Але музика захопила і дала змогу проспівати текст. А ці дзвони, переплетені між стрічками тексту дозволили сприйняти пісню, як молитву.
Ех, Сергію, Сергію! Чи думали ми десяток років тому пишучи жарти, що настане час сумних текстів та сумних пісень?
Пам'ятаю, як рвався мій зв'язок з рожевим сайтом через те, що дуже вже багато "вати" вигулькнуло назовні. Як тоді сайт поділився на своїх та чужих...
Дуже рідко тут буваю... дуже...
Мазур Наталя: Так, розумію. Згадую, що ті, хто пережив війну 41-45 років теж не могли про неї розповідати. Занадто важка пам\'ять...
Та все ж, все ж це треба зробити, для нащадків.
Мазур Наталя: Сергію, тобі необхідно записати усе. Усе, що відбувалося кожного дня. Усі найменші деталі життя в часи смертельної навали. Це потрібно українцям і теперішнім, і прийдешнім.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
