Андрій Чернівець: не люблю гімнів і різних славословів на замовлення, відношуся до них як до банальних атрибутів, таких як гроші, прапор, герб, форма стовба на кордоні, посада президента чи судді. Але без них країна не держава, народ без впізнаваного у світі обличчя,і це обличчя Вами створене віртуозно на багато майбутніх поколінь українців
Андрій Чернівець: дійсно, щораз менше людей цінують те, що мають і женуться за примарами різних благ, нищачи і свої душі, і душі тих хто поруч, добрі, щирі відносини. Женіть від себе безнадію не дивлячись ні на що, у вас світла душа, і це світло для багатьох
08.06.2015 - 17:35
Щось воно втомилось світити...
Дякую, Андрію, за Ваше розуміння!
Андрій Чернівець: неможливо взяти страждання дитини на себе, але можливо і потрібно знайти в собі сили і не показувати хоча б їй свого відчаю, який підступає у таких ситуаціях. Час і єднання поправлять все на краще.
03.06.2015 - 12:28
Дякую, Андрію, Ваша правда. Знаєте, найважче було саме тримати сльози на припоні, і посміхатися...
Спасибі за підтримку!
Андрій Чернівець: не думаю, що складно прослідкувати банальний логічний ланцюжок. Чому росіяни, поляки... не мають \"українського\" суржика? та тому що вони горло переріжуть за мову, що і роблять, особливо перші, і в першу чергу через те, що рахують українців \"підвидом\", не поважають їх, як народ, і підставно, бо основною складовою ідентифікації спільноти, як народу є його мова. А суржикомовець, який би він не був патріот, вже апріорі викликає неповагу, бо сам не поважає батьківської мови (яка чи не одна стереже кордон України) основної складової нації...є потенційною жертвою \"сусідів\". Його меншовартість і поступливість у мові добре відчувають хижі сусіди і не проминуть того, що вони задумали і виконують в даний час. Тому і гинуть, бо недостойні поваги, в першу чергу через неповагу до себе. А такі тонкощі як \"гуморизм\" суржикомовця - це марнота несусвітна.
22.05.2015 - 08:57
Здивований, що такий патріот. як ВИ, не в окопі на Донбасі. Залишили такий "привілей" суржикомовцям? Націю очищаєте?
Андрій Чернівець: боронь бо навязувати думку. думка то така штука, що її хоть скотчем, хоть пістольом причіпляй - вона не пристане, а друга маломудра як причепиться, особливо у період вегетації, у період росту, не відшкребеш. Я не за себе печуся, а за те що мене жахає особливо коли переїзджаю Вінницю, Житомир на схід - суржик. Мова - то єдине теперішнє, чим ріжняться народи. Мова з її говірками і діалектами, якими так багата Україна від краю і до краю. А це намагання українця догодити рускоязикому зрозуміти співрозМОВНИКА вставляючи перекручені російські і українські слова інакше, як втрату елементарної людської, не української, а особистої, загальнолюдської гідності не бачу. Або, наприклад, вставити щось на подобу "як казав великий американський письменник Марк Твен "слухі о моєй смерті сільно пріувелічени", то треба обовязково вставити, ніби Марк Твен сказав це саме російською, а чому не китайською, вони хіба його не друкують.... Такого немає ні в Росії ні в Польщі.... Може я не правий (хоча? як кажуть мої діти - українець завжди правий) і суржик, це оригінальний жанр, сатира і гумор, та і росіяни можуть у своїй ЖП опублікувати, посміятися. Ну чим українці не підвид росіян, чи поляків? Посміятися над українцем, який втратив свою гідність, що ще може бути "веселішим".
03.05.2015 - 13:35
Дякую за Ваш сповнений тонкої іронії коментар Я не хочу сперечатися з того, чи є суржик і справді намаганням догодити російській мові та її носіям, чи наслідком русифікаторської політики і повальної безграмотності населення. Хочу. одначе, зауважити. що суржик, як явище поширений не лише на Вінниччині чи Житомирщині, а й на західноукраїнських теренах. І, буваючи в селах Рівненщини, Тернопільщини та навіть Івано - Франківщини доводилося чути знайому для вуха мову.
Західноукраїнські говірки "помережені", крім того, польськими, румунськими та угорськими вкрапленнями.
Я не пропагую суржик. Він просто є. він - об'єктивна реальність.
"Енеїду" Котляревського сучасники теж не вважали зразком високої літератури і називали "кощунством".
Мене дивує інше... Як оті носії суржика. що втратили, за Вашими словами, людську гідність не втратили права і здатності гинути на Сході?
Андрій Чернівець: Дякую, що без суржика, який як не крути, навіть "для гумору", не має ні особливого шарму, притаманного давнім українським говіркам і так благодатно використовуваним українським народом протягом століть і до нині, ні цінності лінгвістичної, ні поваги загальнолюдської. Сепаратисти поруч. Вони у суржикомовстві, у малограмотності, у холуйстві, у зневазі і байдужості до сусіда, до рідних, у захланності і т.д. А те що на сході є сеператисти - це логічне продовження історії московитів, для яких все вищесказане по відношенню до інших народів возведене в норму життя, в релігію. за пробудження
28.04.2015 - 15:15
Навіть не знаю, що вам відповісти... Розділю відповідь на дві частини. Так, за пробудження . Так, я проти малограмотності і холуйства. Але я буду зневажати тих, хто на це заслуговує. Даунбас - поняття не географічне, а ментальне. даунбас в головах.
Стосовно суржика, то я не претендую ні на особливий шарм, ні на лінгвістичну цінність, ні навіть на загальнолюдську повагу. Мені достатньо поваги окремо взятих індивідуумів. Якщо Вам так ріже слух суржик - не слухайте його і не читайте.
Я не збираюсь виправдовуватися.
Андрій Чернівець: і бабця, і мама, і дружина, і доньки, і внучки наші - берегині українства. І мені завжди було дивно, як можна щотижня так смачно пекти, а на Великдень створити чудо - вершину української культури хліботворіння. А цей вірш, як і багато інших, достойний гідного місця у підручниках.
Андрій Чернівець: Українці їз прадавна до богів молились справно, за добро і мир, натерши мозолі́, за вселенську божу ласку і солодку, ситу паску із замореної владами землі.
Андрій Чернівець: Зустрічайте його. Він вертає свободи дорогою,
що утоптана рясно ганьбою невільних століть.
Із нерівних боїв, до внучаток спішить, з перемогою.
Правди нашої клич на увільнених крилах летить.
Витріть чистим краєчком матусеньці сльози непрохані
і пекучу росу, хліборобську із таткових скронь.
Їх синочки у землю святую навічно закохані,
прагнуть віттям смерек пригорнутись до рідних долонь.
Марно будуть лукаві, чужинців пособники,
руйнувати возведені нами братерства мости.
З невиче́рпних джерел, української віри поборники,
зможуть спраглим в неволі живої води піднести́.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
, але і для мозку є - буду тепер думати, як те \"дотронуться\" покритикувати 
без неї, рідної, ніяк....