Gaduk: а так хочеться за життя пожити в комфортному суспільсті. за всіх не судитиму, але за 70-80%, дивлячись на поведінку підлітків і людей мого покоління, складається враження,що повна свобода породжує багато хамства, залежностей, індеферентності, байдужості, що в грядущому знову приведе до відносин "пан-холоп". Народна віра, обряди, цінності, кодекси поведінки і честі заміщуються запозиченими у чужоземців, такими собі зручними, кишеньковими. А для грамотних мегаменеджерів - це з руки. Я за диктатуру якісної педагогіки, етики і просвіти незалежно від віку))
Gaduk: оце ж,може якби не ця вроджена прищеплена віками покірність, то право на краще життя для більшості торжествувало. а поки торжествує хатоскрайність. борються одиниці, іншим ліпше сприймати, як даність, як кіно про диваків-шукачів-справедливості. Як це невігластво припинити?
Gaduk: дородність Вашого твору вражає. Все вірно і у відношенні до людства,народів, що як листя вкутує пам'ять про предків. Сам нещодавно довго міркував над єдністю, родом, категорію "ми". Вчасно натрапив на Ваш глибокий вірш .З повагою, Gaduk.
Я півроку не оприлюднював вірш,бо була домовленність з солідним ВИШЕМ Київа про використання,але оскільки далі слів справа не йде,то хай його співає хто хоче, бо добра мелодія там сама відслідковується. А мені добре від того, що зміст гімну не попса.
---------
Можливий і приспів
Цей факультет найкрайщий
Він нам, як рідний дім.
Стане школяр вчорашній
Доктором молодим.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
.З повагою, Gaduk.
щиро дякую! 
