Анастасія Крупська: \"Щось у світі не так, якось прикро і дивно:
Всі навколо – примари й порожні, мов тінь.
Їх багато завжди, лиш коли непотрібно,
А як серце болить, то ніде ні душі.\" Неймовірні рядки... скільки в них сенсу і правди
Анастасія Крупська: Дуже красиво
Згадала дитинство і \"мамині чорнобривці\"... так захотілось повернутись назад у дитинство, де все було так легко і казково, без зла і ненависті
Анастасія Крупська: Ніколи не забудемо жодного героя! Завдяки нашим Лицарям ми живемо
Дякую Вам за те, що пишете про них і прославляєте їх у своїй творчості🇺🇦🙏
Анастасія Крупська: Вже і забула,коли останній раз думала про майбутнє...
Ми всі, напевно, забули про час. Ще досі думками в Лютому
Дуже гарно написано. Хоч і біль стискає серце від рядків - твір прекрасний
27.09.2022 - 14:59
Дякую за відгук!
Це все дуже страшно, боляче і сумно
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
