Alena G.: Ви серйозно вважаєте, що мене це зараз цікавить?
Дивно. Настільки все змінилося, у сотні людей. Нас поламало, шмякнуло об підлогу, розвернуло сотні разів по осі. І кожен,як зміг встав і йде далі.
Заходиш на сайт, щоб хоч якось розрадити душу, а тут ви. У якого нічогісінько не змінилося в поведінці. Так як і раніше бродите по сторінках в пошуках хоч якихось емоцій - десь похвалять, десь посварять і то увага.Може щоденник там заведіть собі якийсь.
Alena G.: Навіяли спогади... хоча вірш і не про це...але..
Хотілось б повернутися в тий Київ...до війни, я з ним, бо люблю його, але зараз він зовсім не такий - підозрілий, суворий, у бойовій стійці, готовий до стрибка будь-якої миті...
Alena G.: Якщо є за кого триматися, це надихає,та придає сили. Особливо, коли ти роззброєна та гола, хоча це не має значення, коли тебе люблять...
Гарно так
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Геній- згодна 
под настроение твоя поэзия сейчас... возможно, необходимо и с такой эмоцией пожить, главное не залипнуть в ней 
